Fuckin' Світлячок
[Most Recent Entries]
[Calendar View]
[Friends]
Below are the 20 most recent journal entries recorded in
swietlik's LiveJournal:
[ << Previous 20 ]
| Thursday, October 29th, 2009 | | 11:50 am |
Мене завжди цікавила містика, а точніше містичні випадки, коли тобі залишають вибір: вірити в це, чи ні. І от нещодавно натрапила в жж на відео - запис процесу екзорцизму однієї німкені, це було ще в 70-х. От біс його знає, вірити в це, чи ні. Але той же біс, мабуть, тут присутній. Це насправді трагічна історія дуже, ця дівчина за деякий час померла, після невдалих спроб обряду очищення. І зробила вона це свідомо, так би мовити, на благо людських душ. Щоб ми, навіть найскептичніші з нас, задумались: можливо такі речі все ж таки "імєют мєсто бить" в нашому житті?.. Всього таких записів Annelise Michel було зроблено більше 50-ти. Кажуть, людина може видавати різні звуки, буддистські монахи вміють використовувати 2-гу пару голосових зв"язок, але на це у них ідуть десятки років. А Аннеліз навряд чи готувала себе до такого, як і до вивертання суглобів, ламання зубів під час обгризання стін чи інших травм. Є різні медичні контр-аргументи: це хвороба, психози і т.д. От тільки миж припадками та дівчина - була свідома, здравомисляча і розумна. Вобщєм, задуматись над цим інколи цікаво. Враження підсилює досить хороший фільм "6 демонів Емілі Роуз", звісно, знятий за мотивами історії Аннеліз, ось вона: | | Wednesday, October 14th, 2009 | | 4:36 pm |
| | Monday, October 5th, 2009 | | 7:08 pm |
Про радіо. від мене.
Значь так. Коли відбувалися всі основні перипетії з радіо та новими його власниками, мене не було, я працювала на економічному форумі і фізично не була присутня на "разборках". Але: я знаю, що останній день - це був ефір, сповнений крутих пісень між душещіпатєлними прощаннями працівників. І це не правильно. Бо Радіо4Ю - це поп-музика, російська в тому числі, тому прощатися зі слухачами треба було саме такою музикою. Те, що ми, працівники, кайфуємо від певного стилю - не означає, що це розуміють наші слухачі. Це було не коректно по відношенню до них. Я сама так разок згрішила пізно ввечері, хоча повністю усвідомлюю зараз, що моя любов до Слеша - незрозуміла Міші і Альоні (так нам описували нашу ЦА). Хоча ми з Жолобом веселенкьо попрощалися, ага, справді, дуууже хотілося вийти в ефір в останній раз)) А ті, що кайфували від плейлиста останнього дня - прощалися із РадіоМан . А, і ще заодно згадали RadioOne, вшанували вічну пам"ять. І саме з РадіоМаном особисто прощаюся я. У ФМ просторі, в неті він є, ви в курсі. Хоча і РадіоМан свого часу попсився не по дням, а по часам, але зараз не про це. Страшенно приємно знати, що тебе слухали, твоє почуття гумору комусь подобалося, твій голос впізнавали і йому раділи. Цього всього я начиталася з інтернету за останні дні, це справді дуже тішить, від серця дякую. Хоча це не забирає у мене відчуття самокритичності. Я точно знаю, що багато чого було не так і над чим мені ще треба працювати, навіть не в ролі ведучої. А тому мене дивують прояви ЗВЬОЗДНОСТІ деяких співробітників, які виписують тут собі дифірамби і самі себе ж хвалять. Мене харять взагалі заяви накшталт: да я сама таке зробила, да я підняв на ноги і т.д... Шо за брєд, йомайо? Ніхто з нас, працівників Р4Ю, НІХТО - не зробив нічого сам. Це в першу чергу - заслуга колишнього керівника РадіоМан, який навчив нас всьому, або спрямував навики людей з досвідом у правильне русло. В жодному випадку не хочу применшити участь у цьому Марти, не зважаючи на все - я можу об"єктивно оцінювати заслуги людей. Але, саме праця Романа і його уроки - передавалися працівникам навіть тоді, коли він залишив Р4Ю і навіть тим, хто його на радіо вже не застав. Він також користувався досвідом інших людей, але цього і не приховував ніколи. Це тупо заперечувати його вплив на всіх нас. При цьому всьому зовсім не ставлю його на якийсь ефемерний п"єдестал. Хтось намагався триматися тих уроків, хтось перетягував одіяло з вишитими на ньому заслугами - на себе, хтось умудрився і зіпсути частину ефіру. Було всяке. Було занадто багато пліток, поливання брудом поза очі, настроювання одне проти одного. Є люди, які генерують розкол колективу, бо просто жити без цього не можуть. Бог з ними. І він їм ще покаже. куськіну мать. А ще смішно читати: "Р4Ю зникає". Радіо4Ю - просрали. Звичайно, в сучасному бізнесі ДУЖЕ ВАЖКО залишатися на плаву, бабло все рєшає бла-бла-бла. Але назвався псом - гавкай. Їдь до поляків, рви жопу і доводь, шо радіо вигрібає. Складай графіки росту рейтингів, роби плани заробітку під вибори, переконуй, роби ХОЧ ЩОСЬ. Тоді, принаймні, совість буде чиста. Як я вже казала у нас на прощальній п"янці, результати - то вже інше питання, є маленький шанс, що це би щось дало, але це однозначно заслуговувало би на повагу... Назвався керівником - хоча би СПРОБУЙ захистити своїх підлеглих, задумайся хоч раз, що твій колектив - залишається без хліба. Ясно, що всі умнічкі і знайдуть собі іншу роботу. Але ж йолки-палки, відповідальність на керівниках - величезна. Мала би бути. Моральна так точно. А реально - не відомо, чи заплатять нам зарплату, відпускні, про компенсацію я взагалі мовчу. Я, де-юро все ще працівник Радіо4Ю, не можу зайти на радіо, мене не пускають охоронці, а минуло всього лише 3 дні з дня оголошення "вироку", це ж якесь рейдерство. Бо жодної заяви на звільнення я ще не писала. Це порушення законів і правових норм. Але мої керівники мене не навіть не намагалися захистити. Мені показують, що треба поводитися, як вівці. З тобою роблять, що заманеться - а ти терпи і посміхайся. Хіба не дурдом? І, насправді, є ж хороші люди. За якими я дійсно буду сумувати. Я відкрита до таких людей. Я сумуватиму за роботою ведучої. Блін, невимовно шкода. Але, шкода в першу чергу, шо закінчився РадіоМан, а з ним - поступово і інший проект. | | Wednesday, September 30th, 2009 | | 9:50 am |
починається моя історія з пошлєнького попивання шампанського
Господи, ну шо ж я так до тої пляшки присосалась-то, а? ну просто стид і срам!
 Зате після неї гарно танцюється:  Та заберіть у мене ту пляшку нарешті, не давайте вибухати весь алкоголь!!!  Вчора мені нагадали, шо фоточок з цієї події чомусь нема в інтернеті. Виправляюсь. Значь так. Давєча організовувала я знайомим весілля. Гарно було, справді душевно і весело. Подарунком і сюрпризом для молодого був виступ "Перкалаби":  Хлопці дали такого жару і завели нас так, шо огого!  Словом, десь на "Перкалабі-лабі-лабі" всі дівчатка роззулися нафіг, щоб гоцати було зручніше:  Ми з Івановою впали на підлогу і катулялись на спині (добре, шо хоч цих фоток нема, фух!), це неабияк розчулило соліста і він кинувся з мікрофоном в народ! До молодих!  Красавчііііік  Та вони всі там атлічні:    Ну а це так, просто. Витріщаки:  | | Wednesday, September 23rd, 2009 | | 9:07 am |
Барселона. Як же я її люблю. Сподіваюсь, поїду туди і 4-й, і 5-й і 10-й рази. Кілька класних будівель. Панятно, шо першою буде Сеграда:  Ще один витвір Гауді:  Найбільший банк-гармошка:  Це моє улюблене, чудіще лєсноє, гляньте, яке воно заросше, ааааа:  На набережній:  А це - коли ми приїхали в Швейцарію, на озеро Женева. І давай одразу фоткатись:    А Хархалісам дай тільки поцілуватися на фоні Женеви!  | | Monday, September 21st, 2009 | | 9:34 am |
про відпустку мрію зноооовууууууууу, хочууу щееееее
Мюнхен, небезпечне місто.
 от так зайдеш собі в метро, спокійно, нікого не чіпаючи, скромненько їдеш на ескалаторі... і тут хтось "чмок"! З сусіднього ряду якийсь чоловік кидається тебе цілувати! Ух, як темпераментно! А в Будапешті взагалі містика, там настирливо ліз у кадр привид! На Хархаліса схожий.  О, дивіться, до Фільки теж приліз:  | | Friday, September 18th, 2009 | | 9:11 am |
драстє
творець цього всього попросив мене запостити, прорекламувати. що я і роблю, в принципі, з великим задоволенням: Радіо з Криївки: http://radio.kryjivka.com.ua/Радіо М: http://radioman.net.ua/Радіо М Live: radioman.net.ua/liveі тут ше одьожка. не мій стиль канєшно, але під час фотосесії зауважила, що дещо я би все таки і собі взяла: www.botreba.comзміни. грядуть великі зміни в плані роботи. нарешті. слухаючи лайвові виступи, згадала, як ми 2 роки тому їздили на Роллінгів. концерт був - мегакруть! висувна сцена з фірмовими губками:  сексапільне старічьйо. Кіт Чічардс, мммм:  Мік. Мікуня. Мікі. мімімімі  сцена і звук - порвали всіх  мене тут і не впізнати. в окулярах я, блондинка.  | | Wednesday, September 9th, 2009 | | 11:42 am |
HB2U!
 Кров"ю і потом вибила у Лєнки слова привітань для ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) sel_me і одразу цитую тут, бо дуже мені сподобалось, я ж всєм ізвєсная муха-павтарюха а взагалі, просто іншими словами так влучно не напишу. ofilka: Ураа! Бдищ-бдищ! салют Дорогий Секеличок! Наш нєзабвєнний Герой! В цей містічєский день вітаю тебе з днем народження! Бажаю, щоб ти руліл па жизні в цвєтє і вітер у вітрила був тільки попутним! Будь! Пацелуйчікі чікчірік | | Friday, September 4th, 2009 | | 10:52 am |
на минулих вихах їздили на озеро. сЁрфінҐ.
Сіма. Реально крутий серфер з багаторічним досвідом. Коли вітерець слабенький - він навіть не напрягається ходити. Краще повчити новачків. - Так от, шо я тобі хочу сказати, Свєт. Моя бейбе - це супер. Вона спочатку не дуже хотіла ставати на серф, але ж ти паймі, вона це оцінить, коли в неї буде класно виходити.
 - О, о, диви, як іде. Моя мала!  Наталя. Дівчина Сіми. Харашо ідьот, шо там казати. - Аааа, Саша!!! Я жодного разу не впала! Оце кайф!!!!!  - Ух ти ж моя котя, молодчинка! Я тобою горжусь! То шо, може мені цей серф не продавати комусь чужому, а тобі? шучю-шучю, він фактично - вже твій.  І тут підплив Секелик. Найвищий починаючий серфер на Львівщині. - Егегей! Я теж жодного разу не впав! Який це кайф взагалі!!!!  - Не вражає? А якщо я "в кольорі" підгребу? Вот он, я!  - Фух, заєбісь! Я такий радий, мене це так пре! - виходить Саколік з води - і всі дами на пляжі в обмаракє від цього блакитноокого серфера-красавчіка.  Саколік вродє вже находився, а вродє ше й біля дошки хочеться постояти. Покрасуватись. А хулє, виглядає атлічно!  Втомлені від ходіння і від споглядання серфери плюють сємкі на дасугє. І тільки Саколік тішиться, як він ахуєнно підгріб в кольорі.  Спасіа бальшоє. | | Monday, August 31st, 2009 | | 9:13 am |
ну що, тепер можу більше фоток викласти з останньої фотосесії
мене трохи прийшлось поуламувати на цю афьору (але хто ж встоїть перед Р.З.?) але було кльово.    як на мене, приклад того, як заурядну якусь вєщічьку можна цікаво подати.          шмагай мене!    маєчка ця мені дуже подобається  фух, остання, шось задофіга вийшло і то, це тільки частина, але досить. фото: hrabar i barabolka , цьомікі вам. з фотками все, тепер з думками: добре повертати втрачених людей. добре їздити на озеро і дивитися на успіхи починаючих вінд-серферів (з мене фотки). добре гризти соняхи на сонці, не курити 3-й тиждень і навчитися готувати всяких смачних страв. не добре: завезти машину на мийку і виїхати з неї - у зливу. не добре: від соняхів - чорні нігті. але це пофіг, доброго все одно більше. а ще - організовую весілля знайомим. має бути душевно:) і сам процес мені подобається. і все ж, не можу визначитися, хочу жити в Україні чи за кордоном?... буває інколи таке у мене. скоро перейде. | | Tuesday, August 18th, 2009 | | 11:03 am |
Багато фоток не буває гиги
 Я іщьо і пєть магу! Може є в когось якісь цікаві ідеї по музичним проектам? Хочеться тряхнуть старіной, хулє... | | Monday, August 17th, 2009 | | 9:27 am |
| | Friday, August 7th, 2009 | | 10:44 am |
наша подорож почалася Віднем і потім Венецією
Відень:  Венеція:  Всюди дуже гарно, у Відень обов"язково ще поїдем, можливо у найближчому майбутньому. Ржали, що жили на Кхе-кхе-кхе-штрассе. А Венеції мені, наприклад, вистачило, за цілий день облазили її всю, вздовж і поперек. У мене критерії такі: хотіла б я жити в певному місті, чи ні. У Венеції - ні. Хоча там справді красиво, немає машин взагалі, та це не означає, що і заторів нема, ось як це виглядає:  Біля фірмового магазину Прада нігери намагаються втулити туристам кончєні підробки на ту ж Прада. І бізнес у них процвітає! На площі Сан Марко голуби на голову вилазять, в прямому сенсі. Зайобують так, шо ппц.  Але тільки одна туристка спромоглася відбитися від їх наглості. В той час, як всі пхали собі в рота якийсь корм, щоб годувати голубів з губ, та дівчинка зарядила такого пенделя під хвіст одному з них, що огого. Ну а шо, правильно. Ти собі стоїш, а воно летить прямо на тебе, з криком: жерти давааай, жалкій турістішкаааа! З голубом все нормально, він собі полетів далі, але це все виглядало круто, бгг А цей чувак з телефоном - то наш шкіпер. Справжній пірат. Ходить у плавання на кораблі десь на Грецію, а часом лєвачить туристами на катерочку у Венеції. Забив косячок під одним з мостів, запропонував нам... Душечка.  До речі, розповів, що квартира у Венеції, квадратів так на 100 - до кризи коштувала під мільйон євро, зараз тисяч 700-800. Словом, класно там. І ше в багатьох місцях, де побувала наша вєлікалєпная чєтвьорка. | | Wednesday, July 29th, 2009 | | 11:05 am |
Сімейне фото Грабарів. Тоже мені, уті-путі.
 Це я так висловлюю до молодих людей свою прихильність насправді. Коли у мене дійдуть руки до розповіді про найкрутішу відпустку в моєму житті - не знаю. Буду просто фотки викладати, коли захочу, і шось розповідати про них. А зараз у мене стан вселенського пофігізму, наплювати на все. І мене це дуже пре. Хоча ні, є дещо, що заставляє мою цинічну душонку кривитися і "фе"-кати. Це - бездарність. Вона всюди. Бездарні люди, як же ж вас багато навколо. ухаха | | Tuesday, May 26th, 2009 | | 7:43 am |
Допоможеш?
  Ольона. Моя третя похресниця (неофіційна). Ось так з"являється в твоєму житті якась малявка і розумієш, що це - на все життя. Цю дєтку я знаю вже 7 років. А вчиться моя миша - у школі-інтернаті. Оленка ночує там рідко, тільки, коли сама хоче, а більшість дітей - практично живуть у школі. Бо там, мабуть, краще, ніж вдома. А ще кожного року, як і в звичайних школах, для 11-класників там є випускний вечір. І дуже мало дітей, особливо дівчаток, можуть самостійно підготуватися до нього. Радіо, на якому я працюю - вже другий рік поспіль - організовує акцію, де всі бажаючі можуть передати тим діткам вбрання на випускний. Якщо у вас є сукня або костюм, які ви не носите і готові віддати на благодійність - зголошуйтеся у коментарях. Можна прийти на радіо, м. Львів, вул.Антоновича 102/в або зустрітися десь в центрі. Наперед дякую, від тих дітей, бо пам"ятаю, скільки радості в них було минулого року і як швидко вони розібрали принесене. | | Thursday, May 14th, 2009 | | 9:29 am |
| | Wednesday, May 13th, 2009 | | 8:29 am |
| | Tuesday, May 12th, 2009 | | 7:54 am |
| | Thursday, May 7th, 2009 | | 1:25 pm |
Вінігрєт
Нагадала nemyrych , шо дуже прикольна в нього фотка ця:
 а він мені одразу "натє!"  ггг, а шо, кльово, наступна "Propaganda-party" - моя)) а ше, у мене є знайома Ізольда, яка дууууже схожа на модель Наталю Водянову:  ну просто неймовірна схожість! у вас є серед знайомих такі ж "селебрітіс"? А comrade_molotov вітаю із вчорашніми іменинами. А shevchenkoja із завтрашнім Днем народження! p.s. ой, в Немирича 5 було днр, вітаю бгггг | | Thursday, April 30th, 2009 | | 9:08 am |
От як нас із Дашуткою зафоткав кієвскій мальчішка: zaher.livejournal.com/354203.htmlА взагалі-то мій пост про дещо серйозніше. Я під враженням посту про кастрацію кота і коментів у donvinton хочу сказати наступне: гуманного рішення цієї проблеми немає. Пічкати тварючку таблетками - не гуманніше, аніж стерилізувати. Жахливі наслідки онкології гарантовані більшості з них, тому таблетки - навіть гірше. І якщо ти забираєш кота або собачку додому, не факт, що потім знайдеться кому віддати кошенят чи цуценят. І шо, блять, топити? Чи викидати на вулицю, де їх пиздять всякі ублюдки і "наші маленькі друзі" стають агресивними! Мене днями вкусила одна сучка, гарна дворняга, шокапєц. А кинулася на ноги, бо ногами її б"ють періодично (це сказала одна перехожа), от у неї одразу і захисний рефлекс. Добре, коли у вас шось породисте, тоді не тільки пороздаєте, а ше й грошей заробите, як Люмпен. А я, наприклад, знаю, шо для моєї малої (підібраної на вулиці), хоч і гарної дуже, але навряд чи буде таке щастя з її кошенятами. Спочатку вона звичайно народить, бо кілька бажаючих на її нащадків - вже маю. Але потім стерилізую. Бо люблю її і не хочу, щоб вона мучилась. В селі, звичайно, простіше, але, живучи у місті - із двох зол вибираю менше. Так шо, котікі мої, уймітєсь.  |
[ << Previous 20 ]
|
